1978 Gibson Les Paul Standard Tobacco Burst

1978 Gibson Les Paul Standard Tobacco Burst Хто знає мій особистий Les Paul - такий же, але на рік старший, теж тютюновий з обох боків; я перемацав кілька сотень Les Paul через свою професію та виступи і зрозумів, що особисто для мене кращого за цей період немає, тому що тільки в короткому проміжку середини-кінця 70-х на стандарти ставили кленовий гриф з палісандровою накладкою. Повну історію про мій LP 77 року ви можете прочитати тут - https://www.ladkorguitars.com/articles/tot-samyj-gibson-istorija-moego-les-pola Багато хто просив мене привезти схожу в наявність, тому що свою я не продаю, і ось привіз - вкрай рідко вони зустрічаються в хорошому стані і з рідними звукознімачами. Тільки потенціометри були замінені, але рідні в комплекті. Саме цей варіант має навіть тонший швидкісний гриф, більше того, він стертий часом і без лаку, що дає дуже класні відчуття під час гри. Кожен, хто слухав гітару, відкривав у ній для себе свій звук. Так, одна людина прибрала тон у нуль на неку і зіграла мені Money For Nothing в нуль зі студійним записом Dire Straits. Інша – Cinderella. Я, звісно, Пейджа і Слеша. Стандарти 70-х з усім рідним є дуже великою рідкістю і часто коштують більше ніж кастоми, і рідше зустрічаються, продаються від 4000-5000 $ навіть у США, а іноді й дорожче; в останній рік ціни на Norlin Era LP взагалі злетіли до небес. Що ще дивує - робота потенціометрів - ідеально, нічого не хрипить і плавно збільшує тон і гучність на обох датчиках. Я, чесно кажучи, в шоці, як все могло так зберегтися!!! Це явно показник високоякісної збірки інструменту, раз він донині так ідеально будує і звучить в усіх планах. Тон дуже глибокий. Ще одна річ - коли граєш через перевантаження і потрібно перейти на клін, а футсвіча припустимо немає - юзаємо ручку гучності і викручуємо майже в нуль її. Трушний Gibson буде давати кришталевий звук з легкою рихлістю. І так!!! Кришталевий клін є навіть на гейні з майже прибраною гучністю, особливо в неку. Найголовніше для мене - LP повинен бути з хуліганським рихлим розбовтаним звуком! Ось це тоді справжній Gibson! Це все отримуємо на цьому LP при грі в БУДЬ-ЯКИЙ апарат, будь то Mesa Mark V, Marshall або Soldano або ще щось. При записі він звучить так само, як і при грі наживо! З іншими гітарами потрібно мучитися, крутити ручки..тут же все ідеально - просто увімкнув і погнав. У мене ніколи не було такого, що береш гітару і складаєш одразу пісню. Зараз як тільки я беру в руки свій LP і той - ноти самі біжать, все пишеться легко і невимушено. Можете мене вважати ким завгодно, але я вважаю, що у гітари є своя душа, як і в людини, вона має емоції, настрій, і тут мій внутрішній музичний світ повністю доповнюється світом цієї гітари. Я не знаю, словами це пояснити не виходить. Якщо прикладом - береш гітару, пишеш соляк джемом і він звучить ідеально, і всі ноти в касу і з душею. Ця гітара заповнить новому господарю стиль олдскул - classic rock. Специфікації, думаю, не варто розписувати... але є один важливий момент - дека на цій, на відміну від моєї, не бутербродом, а ОДНИМ ШМАТКОМ! Тобто сустейну у неї більше і цінується вона вище. Гриф з трьох шматків клену, як і топ, але стики взагалі не видно, я навіть подумав, що топ одношматковий, але потім знайшов таки стики під певним світлом і кутом огляду, шматки ідеально рівні - тоді ще дерево Gibson відбирали добре. Гітара в досить хорошому стані на свій вік у 43 роки, дивіться фотки, є звичайно мітки, але нічого брутального, лади на гітарі рідні - широкі і плоскі "Fretless wonder", знос є, але на них ще можна грати і грати, пікгард навіть зберігся. Кейс не рідний, але вінтажний. Гітара налаштована, відполірована, чекає на свого нового власника для написання хітів! Надам Вам огляд мого такого ж LP 77 року Гітара знаходиться в Дніпропетровську! Можна послухати на хорошому ламповому апараті на вибір — Mesa Boogie, Marshall Доставлю в будь-яку точку світу