Коли Кірк Геммет приносив Джо Сатріані секретні демо Metallica: як народжувався найскладніший метал-альбом 80-х

У кожного викладача гри на гітарі є пара історій з життя. Хтось роками працює з новачками та дітьми, які здатні втнути найбожевільніші речі. Нам доводилося чути про викладачів, яким доводилося спрямовувати іграшковий лазерний пістолет у голову учневі, щоб той нарешті сконцентрувався на вправі. Завжди знайдеться і той самий важкий підліток, якому просто небезпечно давати в руки навіть шматок цільного дерева.

Але задумайтеся, кого навчав сам Джо Сатріані. Список його випускників читається як справжній довідник із золотого фонду рок- та метал-гітари. Чого вартий один його давній приятель Стів Вай. Додайте до цього ціле перше покоління треш-метал сцени затоки Сан-Франциско: таких музикантів, як Ларрі Лалонді (у ту пору грав у Possessed, а нині виступає в Primus), Алекс Сколнік з Testament, Рік Хунолт з легендарних Exodus і, зрозуміло, ще один колишній гітарист Exodus Кірк Геммет, який домігся грандіозного успіху у складі Metallica.

В інтерв'ю журналу Guitar World, даному в грудні 1995 року, Сатч зазначав, що робота з такими обдарованими учнями давала унікальні привілеї. Наприклад, у ті моменти, коли Геммет зазирав на заняття і приносив із собою найсвіжіші студійні записи того, над чим Metallica працювала в той момент.

Одна особливо пам'ятна серія занять припала на самий кінець викладацької кар'єри Сатріані, коли Геммет і Metallica якраз поралися над своєю найамбітнішою платівкою ...And Justice for All. І матеріал цей був справді позамежним.

«Кірк Геммет був моїм останнім учнем наприкінці 1987 — на початку 1988 року, і він регулярно приносив на уроки ті самі гармонійні послідовності, над якими трудилися Metallica», — згадував Сатріані.

«Це були неймовірно дивні речі. Перед нами була група, яка впевнено обганяла всіх інших на музичному полі, проте він запитував мене: "Як ти думаєш, що мені зіграти поверх усього цього?"»

Альбом ...And Justice for All став втіленням найзухваліших амбіцій Metallica, які якраз вибиралися з глибокої кризи, спричиненої трагічною загибеллю їхнього бас-гітариста Кліффа Бертона, який розбився в автобусній аварії в 1986 році.

Бертон був обдарованим музикантом, чудово знався на музичній теорії та був головним двигуном ускладнення музичної думки Metallica середини 80-х.

В інтерв'ю журналу Guitar World у 2016 році Геммет зізнавався, що пізнання Бертона далеко перевершували його власні.

«Кліфф вивчав музику в коледжі, — розповідав Геммет. — У мене було базове розуміння теорії музики завдяки Джо, але Кліфф занурився в це питання з головою і досконально вивчив усю теорію та гармонії. І він був фанатом гармоній».

«Джеймс глибоко відчув концепцію двоголосних гармоній і прийняв її близько до серця. Він зробив це своєю візитівкою, хоча спочатку ідея належала Кліффу. Більше того, Кліфф сильно надихав Джеймса у питаннях контрапункту та ритмічних конструкцій».

Коли Metallica тільки почала набирати шалений темп після виходу свого нищівного дебютного альбому Kill 'Em All, Геммет продовжував справно їздити на уроки до Сатріані — от тільки машини в нього не було. Поки Metallica складали матеріал для Ride the Lightning, Геммет крутив педалі велосипеда до самого гітарного магазину, де викладав Сатч.

«Дорога займала у мене більше півтори години, тому що я жив приблизно за 25 миль звідти, — розповідав він. — Я котив увесь шлях туди — захеканий і спітнілий — і відразу хапав гітару зі стіни. Після закінчення уроку я забирав свої конспекти і крутив педалі назад ті самі 25 миль! [Сміється] Це було смішно. Я відчував себе якимось Лінкольном, який пішки відмахував 18 миль заради навчання».

Сатріані просто не вірив своїм вухам, коли чув те, що вигадували Metallica. Геммет шукав ідеї для своїх майбутніх соло, а у Сатча був увесь необхідний теоретичний багаж, щоб спрямувати його в потрібне русло. Хоча, за його словами, Геммету все одно доводилося прокладати власний шлях.

«Я не міг сказати йому: "Грай ось це", хоча моє розуміння теорії дозволяло мені пропонувати різні варіанти, — говорив Сатріані. — Він брав цю інформацію і на її основі створював альбом».

На цьому педагогічна кар'єра Сатріані у січні 1988 року добігла кінця. Зрозуміло, незабаром йому належало возз'єднатися зі своїм другим найвідомішим учнем — Стівом Ваєм. Яким же був у ролі учня другий учасник віртуозного дуету з проекту Satch/Vai Band? Здібним, запевняє Сатріані. Дуже здібним.

«Стів був чудовим учнем, неймовірно мотивованим і обдарованим, — згадував Сатріані. — До зустрічі зі мною він грав на акордеоні, тож музична база в нього вже була, хоча на гітарі він починав практично з нуля. Коли ми взялися до справи, він робив такі успіхи, що опанував інструмент із вражаючою швидкістю».