🎸 Неймовірне повернення загубленого баса The Beatles: «Пол Маккартні зателефонував мені — ось тоді я зрозумів, що ми знайшли це»:

Історія про один із найбільш розшукуваних музичних інструментів у світі вперше знову спливла на сторінках Bass Guitar Magazine у грудні 2019 року. Тоді компанія Höfner розповіла дивовижну передісторію:

«Навесні 1961 року молодий хлопець зайшов у музичний магазин у Гамбурзі й купив свою першу бас-гітару — Höfner 500/1 Violin Bass.
Саме з цим інструментом він записав перші два альбоми свого гурту, а також безліч хітів номер один на студії Abbey Road. Його мрія стала реальністю…
Зрозуміло, мова йде про Пола Маккартні (Paul McCartney) з The Beatles.

У жовтні 1963 року цей бас відійшов на другий план, а востаннє Маккартні використав його у 1969 році під час запису Let It Be. Після цього інструмент зник».

«Це, ймовірно, найважливіша зникла гітара у світі. Саме цей бас звучить у таких піснях, як Please Please Me, She Loves You, Twist and Shout та багатьох інших. І як перший інструмент Пола, він має для нього величезну емоційну цінність».

Пошуки очолив тодішній менеджер із маркетингу Höfner Нік Восс, який запустив кампанію #tracethebass. У 2023 році пошуки отримали новий імпульс завдяки глобальному резонансу, до якого підключилися колишній журналіст BBC Скотт Джонс та продюсерка Наомі Джонс.

«Чесно кажучи, я оцінював шанси знайти бас лише у п'ять відсотків», — каже Восс. «Він пропав понад пів століття тому, без жодних зачіпок».

Він додає: «Я розмовляв із технічним менеджером Пола, Кітом Смітом — той припускав, що інструмент могли просто викинути. Але я все одно продовжував пошуки».

Серед чуток були найрізноманітніші версії — від колишнього техніка гурту The Who до Джона МакВі (John McVie) з Fleetwood Mac, але жодна з них не підтвердилася.

Сам Пол Маккартні (Paul McCartney) у документальному фільмі BBC зазначив:
«Він наче зник у Всесвіті… але ж має бути відповідь».

Прорив у розслідуванні

Справжній прорив стався після публікації статті, що розійшлася по всьому світу. Потік повідомлень і дзвінків різко збільшився.

«Про це писали всі — від LA Times до New York Times», — згадує Восс.
«І ось із нами зв'язався Іен Хорн — колишній технік Пола. Він був присутній у день крадіжки — 10 жовтня 1972 року. Це був ключовий момент».

Потім сплив старий лист від працівника швидкої допомоги Стіва Гленістера, який чув історію про бас у пабі району Ladbroke Grove. Коли збіглися адреси й деталі — пазл почав складатися.

Як усе сталося насправді

Подальше розслідування показало:

• Бас був вкрадений батьком Стіва Гленістера
• Потім переданий власнику пабу — Рональду Гесту
• Його син Грем грав на інструменті до університету
• Після цього бас перейшов до брата Гейдена

Пізніше сім'я переїжджала, а інструмент залишився у матері — Мері Гест. Після смерті чоловіка Гейден забрав бас.

Згодом він одружився з Кетрін Мерфі, і саме вона, побачивши новину про зникнення інструменту, запідозрила недобре.

Вона піднялася на горище — і зрозуміла: можливо, це той самий бас.

Живучи всього за кілька кілометрів від будинку Пола Маккартні (Paul McCartney), вона передала фотографії. Маккартні в той момент перебував у Лос-Анджелесі, але його менеджер показав знімки.

Реакція була миттєвою:
«Так, це він».

І найдивніше — Маккартні дізнався про знахідку раніше за самого Восса.

«Увечері мені зателефонували. Я дивився Netflix. На лінії був Пол Маккартні (Paul McCartney). У той момент я зрозумів — ми знайшли бас».

 Стан інструменту

Коли інструмент оглянули, з'ясувалося, що його стан залишав бажати кращого:

• Його переробили під гру правою рукою
• Встановили товсті струни від іншого баса
• Пази порожка розширили грубим способом
• Гриф почав деформуватися
• Бридж був практично непрацездатним
• Звукознімачі не функціонували

При реставрації використовували вінтажні компоненти, максимально наближені до оригіналу.

Особливо цікава історія кілків:

• Спочатку вони були замінені у 1963 році на Waverley
• Один із них пізніше замінили деталлю від гітари Джорджа Гаррісона (George Harrison)
• У результаті встановили оригінальні кілки 1961 року

Вартість — чи щось більше?

Оцінка вартості викликала резонанс:

«Я одного разу сказав — можливо, 10 мільйонів доларів… і тепер усі це цитують», — каже Восс.
«Але насправді він безцінний. Це як Мона Ліза — його неможливо продати».

Зв'язок Маккартні з Höfner

Восс підсумовує:
«Здається, ніби він народився з цим басом. Він купив його у 18–19 років, і інструмент став частиною його самого».

Хоча в період Wings Маккартні майже не грав на ньому, пізніше — з кінця 80-х — він повернувся до цього інструменту і більше з ним не розлучався.