Філ Манзанера про свою Roxy Music Firebird, Telecaster 1951 року з “Love Is the Drug” та інші ключові гітари

«Йому подарували гітару на 16-річчя, і вона йому була не потрібна. Подивився і сказав: “Дякую, беру!”»

Гітарист Roxy Music Філ Манзанера — це не тільки одна з найбільш впізнаваних фігур арт-року, а й музикант із вражаючою сольною кар'єрою довжиною понад 50 років. Поза основною роботою з Roxy Music він випустив десять сольних альбомів, кожен з яких демонструє його найширший музичний світогляд. Недавній бокс-сет 50 Years of Music (11 CD) ще раз підтверджує: Манзанера ніколи не слідував шаблонам. Його новаторський, спрямований вперед гітарний стиль став сполучною ниткою всієї дискографії.

Журнал Guitar Player побував у студії Манзанери в західному Лондоні, щоб поговорити про гітари, які сформували звучання його сольних робіт і записів з Roxy Music. Як з'ясувалося, кожна з них має багату історію і бездоганну репутацію.

«По суті, я використовував одні й ті ж гітари на всіх своїх сольних альбомах», — розповідає Філ. — «Починаючи з Diamond Head (1975), це були моя червона Firebird VII, Telecaster і Gibson Les Paul. А в композиції Lagrima я використовував класичну іспанську гітару».

Що стосується підсилення, Манзанера згадує зв'язку Hiwatt з кабінетом WEM, яку він застосовував і в Roxy Music, роторний динамік Yamaha і Fender Twin. Підсилювач Hiwatt був модифікований: ззаду з'явився перемикач на 30 ват, що дозволяв легше входити в перевантаження. Ефекти забезпечував педалборд Pete Cornish з вбудованим фузом і дисторшном, а також магнітофон Revox, який Філ активно використовував разом із Браяном Іно — як у сольній роботі, так і в Roxy.

З 2000 року Манзанера почав експериментувати з підсилювачами Roland для синт-гітар і застосовував пару VGA-7 на реюніон-турі Roxy Music у 2001-му. А до фінального туру гурту в 2022 році його сетап змінився повністю: за сценою — великий кабінет, на сцені — компактний Fender Pro Junior і новий педалборд від австралійського майстра Деніела Штайнхарда.

Завершивши розмову про підсилювачі, Філ показав п'ять своїх найбільш значущих гітар.

1965 Gibson Firebird VII

«Це реверсивний корпус кольору Cardinal Red», — пояснює Манзанера. — «Позолочена фурнітура, гриф із чорного дерева з блок-інкрустаціями і перевернута голова грифа з кілками ззаду».

Хоча сьогодні це одна з його улюблених гітар, свого часу модель вважалася не найзручнішою.
«Ці гітари не були особливо популярні — вони великі і трохи незграбні порівняно зі Stratocaster або Telecaster», — зазначає він.

Тим не менш, саме ця гітара стала для нього доленосною покупкою.

«У 1973 році я побачив оголошення в журналі Melody Maker: “Продається червона гітара Gibson”. Оскільки в дитинстві у мене була червона Höfner, я вирішив подивитися. Про Firebird я тоді взагалі нічого не знав».

Манзанера приїхав у розкішний будинок у Ріджентс-парку і виявив там американського студента.
«Йому подарували цю Firebird на 16-річчя, і вона йому була зовсім не потрібна. Я глянув і відразу сказав: “Дякую, беру!”»

Гітара обійшлася йому в £120.
«Вона звучала просто приголомшливо, особливо на аналоговій стрічці. У той момент мені потрібен був яскравий, впізнаваний інструмент. Я до цього грав на білому Stratocaster, але мені потрібна була “фірмова” гітара — і Firebird нею стала. Вона навіть потрапила на внутрішню обкладинку другого альбому Roxy Music».

1965 Gibson Non-Reverse Firebird

Ця гітара тісно пов'язана з альбомом 801 Live — записом експериментального проєкту 801, створеного Манзанерою в 1976 році під час паузи в діяльності Roxy Music.

«Я знайшов її в комісійці в Shepherd’s Bush приблизно за £180», — згадує Філ. — «Вона модифікована: три хамбакери і набір міні-перемикачів, що дають різні комбінації датчиків. Кажуть, раніше на ній стояв Bigsby або інший тремоло-механізм».

Звучання гітари стало частиною унікального саунду гурту: сигнал ділився — одна частина йшла в підсилювачі Манзанери, інша — у синтезатор EMS VCS3 Браяна Іно.

«Ця гітара звучить на всьому 801 Live. Ми зіграли всього три концерти, і запис у Queen Elizabeth Hall став альбомом. Саме поєднання цієї Firebird, підсилювачів Hiwatt, роторного динаміка Yamaha і педалборда Pete Cornish сформувало той звук».

1951 Fender Telecaster (модифікований)

«Я купив її за оголошенням у Melody Maker в 1974 році. До 1975-го в ній стояли рідні датчики».

За порадою гітаристів гурту 10cc — Еріка Стюарта і Лола Кріма — Манзанера зважився на серйозну модифікацію у знаменитого майстра Теда Лі, відомого як Ted the Sprayer.

«Тоді ми взагалі не думали про колекційну цінність. Він зняв лак, перефарбував, замінив лади на Gibson-івські і поставив хамбакер. Сьогодні оригінальний Telecaster 1951 року коштував би шестизначну суму».

Але для Філа головне було інше:
«Вона неймовірно зручна і звучить магічно. Так, це вже не класичний телекастер-саунд, але я використовував її всюди. Вона звучить у “Love Is the Drug” і майже на всіх альбомах».

2000 Gibson Custom Shop Les Paul Custom

Чорний Les Paul 1957 року довгий час був сценічним символом Манзанери, але інструмент був взятий у борг і в підсумку повернутий власнику.

У 2000 році Gibson Custom Shop у Гамбурзі виготовив для нього заміну з персональними деталями.
«Я додав невеликий логотип, а пікгард мені подарував Кріс Спеддінг. Гітара чудово тримає сустейн — з ехом вона просто знищує».

2022 Gibson ES-335

«Це моя найсвіжіша гітара, куплена для прощального туру Roxy Music у 2022 році. На самому початку, ще в 1972-му, я грав на ES-335 з Bigsby — вона чудово працювала для фідбеку».

За словами Манзанери, гітара занадто “джазова” для більшості матеріалу Roxy, але ідеально підійшла для пісні If There Is Something:
«У розширеній середній частині соло звучить просто чудово. Заради цього я її і взяв».