«Міфи епохи CBS: чому гітари Fender 60-х зовсім не пережили “крах якості” — і що насправді змінилося»

Коли корпорація CBS придбала компанію Fender у 1965 році, багатьом музикантам могло здатися, що настала нова «точка відліку» — ніби з цього моменту інструменти марки перестали бути колишніми. Але це лише популярна легенда серед колекціонерів. На ділі ж жодних різких катастроф не відбулося: виробництво продовжувало працювати, майстри використовували колишні методи, а якість інструментів ще довго залишалася стабільно високою.

Головна мета CBS була прагматичною: збільшити випуск, знизити собівартість і зробити знамениті гітари Fender більш доступними. Звідси й виникли поступові зміни, які частіше стосувалися зовнішнього вигляду і технологій, а не звучання. Сьогодні ми детально розберемо, що ж насправді змінилося з 1965 по 1970 рік — і як це вплинуло на легендарні Stratocaster і Telecaster.

Грифи: традиції, покращення і плавні зміни

Після купівлі компанії CBS не поспішала ламати звичні процеси. Stratocaster і Telecaster отримували ті ж грифи, що й раніше — адже склад був забитий заготовками, і викидати їх ніхто б не став.

Коли запас деревини добіг кінця, майстри стали використовувати пао-ферро та індійський палісандр замість бразильського, який став рідкісним. Звучання при цьому практично не змінилося — світліший відтінок деревини не означав іншого тону.

Одним із перших практичних покращень CBS стали нові точкові мітки на грифі: «глиняні» точки були погано видні і з часом темніли, тому їх замінили білими целулоїдними — стійкими та контрастними. На офсетних моделях у 1965-му з’явилася окантовка грифа, а в 1966-му точки поступилися місцем блокам.

Змінилися й логотипи. Маленькі «спагетті» зникли наприкінці 1964 року, поступившись місцем перехідному варіанту, а трохи згодом — великому чорному логотипу, добре помітному на телекастері.

До кінця 60-х років CBS зіткнулася з несумісністю нових поліефірних покриттів і декалей, тому лицьові частини голови використовували нітролак. Саме тому багато грифів тих років мають темніший «фейс». У 1969 році Fender повернулася до односкладових грифів з каналом для анкера, закритим «вічком» з горіха — так з’явилися знайомі «сканк-стріпи».

Корпуси: трохи ваги, трохи форми і трохи легенд

Поширена думка про «важкі гітари епохи CBS» майже завжди стосується 70-х років. У 60-ті маси інструментів сильно різнилися, і суперважкі корпуси зустрічалися не частіше, ніж в епоху «блекгарда».

Більшість Stratocaster залишалися вільховими, а Telecaster — з ясена. Але коли ясен став траплятися занадто щільний, Fender придумала технологію прихованого полегшення корпусу. У 1967-му році вони почали фрезерувати порожнини під пікгардом — так народилися знамениті «контрабандистські Телекастери».

Середина 1969 року принесла ще одну зміну: повернення до старого способу свердління каналів для проводки дротів, без діагонального тунелю. А у Stratocaster трохи збільшилися і випрямилися порожнини під звукознімачі — так майстри боролися з товщиною нового поліефірного лаку.

Електроніка: конденсатори, проводка і перші «модернізації»

Схема керування Stratocaster практично не змінювалася, але в 1968-му конденсатор тону замінили на 0,05 мкФ, що зробило звук яскравішим. Пластина-екран зникла в тому ж році.

Telecaster у 1967-му отримала знайому всім сьогодні трипозиційну схему «неck / middle / bridge», а також требл-блід конденсатор, що зберігає верхні частоти при зменшенні гучності.

Фурнітура і пластики: нові матеріали і свіжі рішення

Коли старі целулоїдні пікгарди закінчилися, на зміну прийшли шари PVC та ABS. Деякі Stratocaster отримали гарні чотиришарові черепахові накладки.

Кілки Kluson змінилися фірмовими машинками з літерою F, а Telecaster отримала нові гладкі сідла та оновлені регулятори.

Звукознімачі: від випадковості до стабільності

До CBS намотка котушок була «розкиданою», виконувалася вручну, що робило тон більш повітряним і яскравим. CBS автоматизувала намотку — котушки стали рівнішими, стабільнішими за опором і звучанням.

Тим не менш — це саме ті звукознімачі, на яких грали Хендрікс і Гілмор.