Той самий Gibson – історія мого Les Paul

Напевно кожен, хто купує собі першу гітару, орієнтується на свої музичні смаки та зовнішній вигляд. Одним подобаються Explorer, тому що вони фанатіють від Метали, інші люблять Strat, а-ля Річі Блекмор, треті пруться від Nirvana і обожнюють Jaguar... Цей список можна продовжувати і продовжувати. Я з десяти років є фанатом гурту Guns N’ Roses… на хвилинку, вже 23 роки. Звісно ж, вже у свідомому віці 16-ти років, коли взяв гітару в руки, я мріяв, як і, напевно, більша частина гітаристів, про Gibson Les Paul. Це була недосяжна мрія через фінансове становище сім'ї. На 16 років, однак, мені батько з мамою подарували мій перший Les Paul. Це був індонезійський J&D Brothers Les Paul Standard у кольорі Sunburst. Чому він? Та все просто – я зайшов і побачив цю красуню в магазині, коли ми обирали гітару, вигукнув «О! Як у Слеша!». Це було тоді причиною вибору – у звуці я не тямив, у фірмах теж. Ціна теж не била сильно по кишені – батько віддав близько 250 $ тоді, і я, задоволений подарунком, потягнув нову гітару додому. Після «Форманти» ця гітара була божественною – я пам'ятаю, як протирав її після кожної репетиції, здував пилинки і мало не ридав від кожної нової подряпини. Пам'ятаю, як хлопці, спостерігаючи за тим, як я протираю дотошно кожну ділянку гітари після репи, сміялися з мене, як з фанатика, але я на це просто не звертав уваги. 

фото 2011 року, січень

Минув час… на цій гітарі я відіграв близько 7 років. До речі, звукознімачі були першим, що прийшло в непридатність - вони почали свистіти, заводитися, я їх поміняв на недорогі від якогось washburn гітариста гурту "Рассвет". З'явилася можливість взяти першу хорошу гітару собі тільки в 2011 році – вибір припав, звісно ж, на Gibson. Звісно ж, це був Studio – найбільш оптимальна модель за свої гроші для гітариста, який вже вміє щось нормально грати. Обшерстив весь інтернет у пошуках. Багато хто і зараз згадує, як я некомпетентно діставав своїми питаннями форумчан місцевого форуму "перекресток" і "фростера". Але факт у тому, що я його все ж взяв. Винний колір, новий стан. Прямиком зі США.

фото 2011 року, лютий

 

Враження від отримання першої такої гітари словами не передати. Захоплення! Кращого нічого не чув і т.п…. Але дитячі мрії не давали мені спокою… хотілося Gibson Les Paul Standard Tobacco Burst, як у Слеша в кліпі November Rain. Я почав відразу пошуки цієї гітари… власне, внаслідок цих пошуків я відкрив для себе свою улюблену справу і почав привозити собі та на продаж гітари зі США. Саме з січня 2011 почалося ось це все, скоро ювілей і у мене буде що сказати і показати у 2021 році! Залишайтеся зі мною, друзі! Так ось.. шукав я Les Paul близько 3 років – просив друзів, посередників, знайомих, але ціни або товар не відповідали моїм вимогам. Та й заробітків з гітар, чесно сказати, не було особливо, накопичити грошей, щоб це якось закрутилося серйозно, не вдавалося. Хто пам'ятає, як я починав, ті знають, що в наявності перші два роки було зазвичай близько 5 гітар, з яких одна завжди використовувалася мною на концертах і в студії, інші мінялися-продавалися. 

фото 2012 рік

   

Я метався від моделі до моделі. Мрією стали слешевські сигнатури Custom Shop – AFD (але рудий колір мене все ж не пер) і CS Tobacco з п'єзою. Знаходив їх не раз і навіть за дуже привабливими цінами. Але після прочитання безлічі відгуків, прослуховування демок – я зрозумів, що все це не те! Ні Джо Пері, ні Слеш, ні Джиммі Пейдж не записувалися на Custom Shop! Вони грали на звичайних серійних Standard, але старих 70-х років. Тому за мету я поставив уже чіткий пошук Gibson Les Paul Standard Tobacco з двох сторін з усім рідним 70-х років. 70-х ще, тому що 50-60-ті анріал за ціною – там космос (25-500 тис. дол.), а 80-ті у мене вже були і я зрозумів, що це не моє, так само як і Gibson Les Paul Custom після 74 року (мені подобаються Custom тільки якраз повнотілі і з червонодерев'яним грифом 68-74 років). Я дуже люблю палісандрову накладку поверх кленового грифа. Шукав довго і нудно. Все було безуспішно – або стан вбитий, або не рідні датчики. Забив…

21 жовтня 2013 року випадково зазирнув на eBay, проглядаючи лоти, побачив красивий LP Standard. Саме тютюнового кольору і з двох сторін. Почав дивитися фото… і остовпів! Це було те, що я шукав 3 роки і те, про що мріяв з дитинства. Більш того, гітара була в ідеальному стані. Але в чому прикол… йшли торги за 2004 Gibson Les Paul Standard. Я мав досвід вже і зрозумів, що це точно не 2004 рік, як вказав продавець! Я пробив на сайті Guitar Dater Project за серійником цей Gibson і він виявився 1977 року виробництва (прикол, що при перевірці можна не поставити потрібні галочки, і дійсно видасть 2004 рік). Крім серійника і так видно, що гітара не 2004 року – написи, форма голови, волюта, «бутербродна» дека, крутилки… та все! Загалом людина, якій вона дісталася, явно не особливо розбиралася. Я думаю, швидше за все гітара пролежала вдома як реліквія, господар помер і її просто продали. Так чи інакше, у подібному стані ця гітара коштувала навіть у ті часи 4-5 тис. дол., зараз уже 5-7. 

Аукціон я виграв і чекав на цю красуню. Коли вона приїхала, я ще до ладу нічого не розумів і не оцінив гідно те, що було в мене в руках.

фото 2013 року

Зіграла роль щастя, знову ж таки виконання дитячої мрії. Гітара була навіть у рідному кейсі, до того ж замовних Artist. Усі деталі виглядали рідними. Я лише розкрутив темброблок, щоб подивитися електроніку – і приколовся, коли зняв пластик, побачив захисну залізну пластину, на якій два гвинтики були в білому пилу від часу… їх навіть жодного разу не розкручували.

Мені не давало спокою питання, чи все рідне на гітарі, як здається? Я почав відкручувати датчики… гвинтики зроблені з дуже якісного металу – не збиваються пази, ближче до входу саморізи мали щось схоже на легку корозію або іржу по 1 мм, думаю, що це рідні гвинтики. Пластикову рамку теж трохи деформував час. Коли відкрутив, побачив, як ідеально все підігнано – довжина дроту до датчика якраз! Ледве зміг сфоткати. Розібрав написи вигравіювані під датчиками – на обох написано PAT NO 2737842, на рамці теж внизу збоку знайшов напис 13 884 – думаю, що рамки теж рідні. Під нековим датчиком якісь літери і цифри – видно тільки …BR… і цифра 25 навскіс. Під бриджевим датчиком на дереві був теж вибитий якийсь символ – не розібрав. Під анкерною кришкою були дві літери PK. Що це все означає, я поки не знаю – але думаю, що це РОК :) Що ще дивує – робота потенціометрів ідеальна - нічого не хрипить і плавно збільшує тон і гучність на обох датчиках навіть сьогодні. Я, чесно кажучи, в шоці, як все могло так зберегтися!!! Це явно показник високоякісної збірки інструмента, раз він донині так ідеально будує і звучить у всіх планах.

Зовні реально не було вад – все як хотів, такого стану не зустрінеш навіть на свіжих гітарах, не те що на майже 40-річній. Вона дуже сильно відрізняється вагою навіть від 80-х. Дуже важка. Сустейн шалений, і що здивувало – кілки рідні залізні – тримають стрій намертво! Дека з двох ідеально рівних склеєних між собою шматків червоного дерева, між ними кленовий прошарок, кленовий топ поверх деки мені спочатку здавався взагалі одношматковим, тільки пізніше, під певним кутом, я розгледів два ледь помітні шви. Кленовий топ – 3-шматковий, ідеально підігнаний за малюнком і розмірами. Гриф теж із 3 шматків клена, ідеально рівних від початку до кінця. Фарбування тютюнове з двох сторін зроблено берстом. Пік мрій. Плюси цієї гітари я відкриваю для себе майже кожен день.
Звук.. звук я зрозумів, коли включився в Marshall, так саме в Marshall, я вважаю, що це підсилювач, який створений саме для Gibson LP, так само як Mesa для PRS. Включив і закохався… кожна нота була нагадуванням того самого звуку з улюблених альбомів Guns N’ Roses, Aerosmith, Led Zeppelin! Я буквально не відходив від гітари з ранку до вечора, граючи на ній все, що я знав. Це було найкраще з Gibson, що у мене було в руках, а було у мене дуууже багато гітар вже. Більш того, донині нічого кращого з LP я не знайшов.

Гітару вирішив залишити собі і дуже радий цьому. Її слухали вже дуже багато людей – гітаристів, колекціонерів. Мені пропонували за неї страшні суми – понад 5000 $ ще 7 років тому і вже не одна людина, обміни на P9… я відмовлявся. Кожен, хто слухав гітару, відкривав у ній для себе свій звук. Так, одна людина прибрала тон у нуль на неку і зіграла мені Money For Nothing в нуль зі студійним записом Dire Straits. Інший – Cinderella. Я, звісно ж, Page і Slash. Один музикант, який прокатав пів світу, включаючи Європу та США, висловлював здогадки, що може гітара належала раніше якому-небудь артисту в США, бо «за такими гітарами ганяються навіть там». Власне, далеко ходити не треба, думаю, багато хто знає історію про гітару Perry, яка була у Слеша. Я з упевненістю зможу сказати, що не продам її. Тому що знайшов те, що шукав і навряд чи знайду таку ж ще. Після вивчення я зрозумів, що Standard 70-х з усім рідним у колекційному стані є дуже великою рідкістю і часто коштують більше, ніж Custom тих самих вимог, і рідше зустрічаються і продаються за ціною 5-7 к у відмінному стані. 

Багато людей, які знають мене, знають також, що я кончений фанат гітар PRS і маю три особисті PRS. Але тут важливий факт – PRS зовсім інші – і там усі гітари звучать без винятку ідеально. Gibson же не може таким похвалитися, кожен LP потрібно слухати по-хорошому, і більша половина так собі гітари, особливо враховуючи їхню вартість! Але мій Gibson LP77 до них не відноситься. Це "той самий Gibson", про який так багато пишуть і хвалять. Той звук, який у голові в кожного. Той, на якому писали і пишуть хіти.

Для мене дуже важливим моментом є м'якість звуку на неку на кліні та перевантаженні – не кожна гітара може похвалитися правильним звуком. Також звук із викрученим тоном! Гітара повинна звучати навіть без тону – і вона звучить ангельськи. Ще одна річ – коли граєш через перевантаження і потрібно перейти на клін, а футсвіча, припустимо, немає – юзаємо ручку гучності і викручуємо майже в нуль її. Трушний Гібсон даватиме кришталевий звук із легкою рихлістю. І так!!! Найголовніше для мене – ЛП має бути з хуліганським рихлим розбовтаним звуком! Оце тоді справжній гібсач! Я це все отримую на своєму ЛП під час гри в БУДЬ-ЯКИЙ апарат. При записі він звучить так само, як і при грі наживо! З іншими гітарами треба трахатися, крутити ручки... тут же все ідеально – просто ввімкнув і погнав. У мене ніколи не було такого, що береш гітару і складаєш одразу пісню. Зараз, як тільки я беру в руки свій ЛП – ноти самі біжать, усе пишеться легко і невимушено. Можете мене вважати ким завгодно, але я вважаю, що у гітари є своя душа, як і в людини, вона має емоції, настрій, і тут мій внутрішній світ музичний повністю доповнюється світом цієї гітари. Я не знаю, словами це пояснити не виходить. Якщо прикладом – береш гітару, пишеш соляк джемом і він звучить ідеально, і всі ноти в касу і з душею. 

Ця гітара заповнює стиль олдскулу для мене – класичний рок, так би мовити, і кращого для мене нічого немає. Тут я знайшов СВІЙ ЗВУК. Свою гітару в цьому стилі. Пізніше я взяв собі перше перевидання LP 59 (heritage 80 standard) з червонушним грифом, і ці дві гітари створюють класну пачку разом, проте вони дуже різні, і такої вінтажної верхньої середини, як на ЛП77, не дає жодна інша гітара. 

Гітара знаходиться донині в моїй особистій колекції, я на ній записав багато пісень і відіграв багато концертів. Ця гітара є моєю гітарою для створення пісень – саме на ній я написав найцікавіші рок-ріфи і соло, які ви почуєте в моєму майбутньому сольному альбомі з різними вокалістами. Щоразу беру цю гітару і створюю рок-н-рольний ріф. Для прикладу ось посилання для прослуховування синглу, який я нещодавно видав, зокрема соло записане саме на цій гітарі – https://open.spotify.com/album/2YabfzgtMlmXfamqUc6fi6

На цьому треку я писав соло саме на цьому Гібсоні, основні інструменти – мій PRS Custom 22 Artist із датчиками Motor City Extreme і PRS Chris Henderson. Реампили через Mesa Road King – https://soundcloud.com/ladkor/green-delirium-peace Ця пісня буде перезведена і так само увійде до мого альбому 2021 року. 

А ось огляд на мій LP77 від Тихона Левченка у фендерівський комбік із характерним "чакачака" 

На завершення хочу побажати всім гітаристам натхнення, і мінімального терміну пошуків свого звуку та знайти ту єдину гітару, яка буде Вам служити вірою і правдою, і Ви будете відчувати ту саму ейфорію, граючи на ній, що і я, граючи на своєму ЛП! 

Ladkor