Новий етап еволюції: Slash про радикальну зміну гітарного обладнання та початок епохи відродження блюзу

У далеких дев'яностих роках, відразу після свого відходу з легендарного складу Guns N' Roses, знаменитий гітарист зі своїм незмінним Les Paul на плечі регулярно відвідував локальні бари та клуби Лос-Анджелеса, виконуючи класичні блюзові стандарти. Той проект отримав назву The Blues Ball, і, за визнанням самого музиканта, він не задумувався як щось серйозне.

«По суті, це був просто чудовий хмільний привід вийти на сцену і поджемувати в задоволення», — відверто розповідає Slash в інтерв'ю для журналу Guitarist. Однак через майже тридцять років його пристрасть до блюзових коренів та обладнання, яке надихає на таку музику, переросла в максимально серйозне захоплення. Результатом цієї еволюції став студійний альбом 2024 року під назвою Orgy Of The Damned — платівка блюзових каверів, яка зібрала цілу сузір'я зіркових гостей, величезну кількість рідкісних вінтажних гітар, а також комбопідсилювачі Magnatone, які повністю витіснили з його арсеналу звичні монументальні стеки від Marshall.

«Комбіки Magnatone видають набагато щільніший, об'ємніший низ і звучать чисто», — ділиться гітарист. — «Коли видобуваєш акорд, чітко чути кожну окрему ноту. Для мене це стало колосальним зрушенням у розумінні звуку».

На підтримку релізу Orgy Of The Damned музикант провів масштабний тур, підсумком якого став живий концертний альбом Live At The S.E.R.P.E.N.T. Festival. Цей реліз ідеально зафіксував густу блюзову магію, яку команда відтворювала на сцені, переосмислюючи культові блюзові стандарти та класичні рок-твори. Назва самого фестивалю являє собою глибоку абревіатуру, яка закликає до солідарності, залученості, миру, рівності та толерантності (Solidarity, Engagement, Restore, Peace, Equality N' Tolerance), а всі доходи від заходу пішли на підтримку різних благодійних фондів.

До основного складу гастрольного колективу увійшли першокласні музиканти: Teddy 'Zig Zag' Andreadis (клавішні інструменти та губна гармоніка), Tash Neal (ритм-гітара), Johnny Griparic (бас-гітара) та Michael Jerome (ударні). Очевидно, що нинішнє починання для лідера гурту означає набагато більше, ніж його старі барні джеми з 90-х, проте фокус на чистому задоволенні від процесу нікуди не зник.

«Я зовсім не намагаюся будувати з себе випаленого блюзмена», — з посмішкою зазначає Slash. — «Багато рок-музикантів грішать цим: грають все життя важкий рок, а потім раптово заявляють, що вони справжні блюзмени. Я ж просто пропоную власну інтерпретацію тих творів, які справили на мене фундаментальний вплив у той самий момент, коли я вперше взяв до рук інструмент».

Блюзова основа завжди була невід'ємною частиною вашого унікального почерку, але концертний реліз Live At The S.E.R.P.E.N.T. Festival демонструє зовсім інший, глибший рівень.

Ви влучили в саму точку. Коли я тільки починав освоювати гітару, моїми першими кумирами стали орієнтовані на блюз рок-н-рольники шістдесятих і початку сімдесятих років. Однак трохи пізніше моя бабуся познайомила мене з творчістю великого B.B. King, оскільки її вже просто до смерті втомило те, що я нескінченно слухаю одних і тих самих британських рокерів. Вона рішуче заявила: «Ось це — справжнє першоджерело». Вона відкрила для мене ці двері, показавши прямий взаємозв'язок між грою таких майстрів, як Eric Clapton, і корінням, з якого вони черпали своє натхнення. Тож блюз завжди залишався головним фундаментом мого стилю.

Потім, на тлі музичних подій вісімдесятих років, я інтегрував цей вплив у спільну роботу з найрізноманітнішими музикантами. Коли сформувався класичний склад Guns N' Roses, це був справжній сплав безлічі полярних стилів, який і створив унікальне обличчя гурту. Але особисто для мене стрижнем завжди залишався старий добрий блюз.

Чи існує для вас принципова різниця між виконанням блюзу та важкої рок-музики?

Я підходжу до блюзових речей точно так само, як і до класичного рок-н-ролу: для мене на першому місці завжди стоять особисті відчуття та почуття груву. Я не належу до категорії радикальних блюзових пуристів, які суворо дотримуються канонів; я просто граю так, як вмію. Це приносить мені величезне задоволення і служить чудовим емоційним розвантаженням. У 90-х ми зібрали команду The Blues Ball, яка, по суті, була висококласною кавер-групою. Ми виступали по клубах Лос-Анджелеса, а потім це переросло в повноцінні гастролі по барах. Я якраз пішов з Guns N' Roses і перебував у проміжку між сольними проектами, тож це був чудовий і веселий спосіб заповнити паузу.

Перенесемося на багато років вперед: я знову в складі Guns N' Roses, і в нас утворилася перерва між концертними турами. У моїй голові промайнула думка: «Було б чудово зібратися і зафіксувати ті класні пісні в студії». Я здзвонився з хлопцями, ми відібрали перевірені часом композиції з нашого старого репертуару, додали кілька нових речей і записали альбом Orgy Of The Damned.

Під час запису свіжого концертника і в ході всього блюзового турне ви використовували значний арсенал інструментів та обладнання, який ми ніколи не бачимо на шоу Guns N' Roses. Це вплив самої блюзової музики?

Безумовно. Під час студійних сесій для Orgy Of The Damned я зовсім випадково задіяв комбопідсилювач Magnatone, який просто стояв у мене без діла, і цей апарат буквально перевернув моє уявлення про гітарний звук. Саме через цей скромний комбік M-80 я прийняв рішення повністю змінити бренд підсилення, відмовившись від багаторічної співпраці з Marshall. Крім того, я розчохлив безліч своїх унікальних вінтажних гітар, оскільки чітко уявляв, який саме характер звуку хочу отримати на записі.

Приблизно за рік до цього я придбав відмінну напівакустику Gibson ES-335 у знаменитому магазині Norman's Rare Guitars в долині Сан-Фернандо. Я дістав її з кейса, додав до неї класичний Fender Stratocaster, Fender Telecaster, пару старих культових Gibson Les Paul, а також моделі Gibson Explorer і Gibson Firebird. Саме цей розкішний набір і сформував звучання студійного альбому.

Зрозуміло, везти всі ці безцінні вінтажні раритети в повноцінний гастрольний тур було б божевіллям. Тому для живих виступів я використовував їх точні сучасні копії — чудові репліки серії Custom Shop. Однак ту саму напівакустику ES-335 я все ж таки взяв із собою, і вона стала моїм головним, базовим інструментом протягом усього турне і в ході запису концертного альбому, разом із парою моделей Firebird. До речі, ці Firebird, оснащені специфічними міні-хембакерами (mini-humbuckers, які за своїм характером близькі до синглів), звучать просто приголомшливо. З класичних моделей Les Paul на гастролях я використовував всього два інструменти: стандартну модель Standard і перевидання '59 reissue. Що стосується моделі Explorer, то зі мною в турі була чудова репліка легендарної гітари 1958 року з феноменальним звучанням. Саме на ній я записав трек "Born Under A Bad Sign" і з нею ж виходив на сцену.

Так, ледь не забув: для гри слайдом я використовував інструмент марки Travis Bean, а в композиції "It Takes A Lot To Laugh, It Takes A Train To Cry" задіяв педал-стіл гітару від бренду Jackson. Це повністю закривало всі мої потреби. У поєднанні з потужними дводінаміковими комбопідсилювачами Magnatone M-80 2x12 це і був той самий еталонний звук.

Враховуючи, що ви протягом десятиліть були головним амбасадором підсилювачів Marshall, що саме зачепило ваш слух у звуці Magnatone?

Для мене це стало найважливішою подією. Коли ми тільки зайшли в студію і почали передпродакшн, опрацьовуючи аранжування, я зловив себе на думці, що категорично не хочу використовувати свій звичний, впізнаваний овердрайв Marshall. У моєму розпорядженні на студії було кілька апаратів Fender Twin, пара комбо Fender Deluxe, напівстек від Vox і вінтажний комбік тієї ж марки. Зі мною також був мій старий вірний 50-ватний Marshall і той самий Magnatone M-80.

Все сталося спонтанно: перед початком роботи над черговим треком я подумки моделював зв'язку гітари та апарату, пробуючи найрізноманітніші варіанти. Коли черга дійшла до комбіка Magnatone, який мені колись подарували, але я жодного разу його не вмикав, сталося неймовірне — у підсумку я записав через нього абсолютно кожну пісню на платівці.

І тепер цей звук перекочував на ваші живі блюзові шоу і навіть на стадіонні концерти Guns N' Roses.

Я був відданий бренду Marshall так довго, що банально не звертав уваги на продукцію інших марок. Я навіть не давав їм шансу, вважаючи, що вони позбавлені тієї самої фірмової, прорізаючої маршаллівської середини. Але у звуці Magnatone виявилося щось таке, що спрацювало ідеально. Я записав альбом, взяв ці комбіки в тур, і вони показали себе з найкращого боку.

Більше того, потай від усіх на наступному масштабному стадіонному турне Guns N' Roses я повністю замінив свої звичні стеки на апарати Magnatone, і це стало моєю новою звуковою візитною карткою. Трохи пізніше ми офіційно об'єднали зусилля з інженерами бренду і спільно розробили потужну 100-ватну іменну модель SL-100, яку я з гордістю використовую на сцені прямо зараз.

Ви згадали, що асоціюєтеся у публіки з конкретним іменним тоном, але зараз на сцені ви віддаєте данину поваги таким титанам, як Peter Green, Albert King та іншим найвеличнішим майстрам, при цьому самі є суперзіркою. Це дуже тонкий баланс.

Абсолютно вірно. Але варто визнати: ми з вами прямо зараз проживаємо справжній період ренесансу блюзової гітари. На сцені з'явилася величезна кількість приголомшливих блюзових пуристів — неймовірно освічених, технічно підкованих, чудових музикантів, які активно просувають цю культуру. Блюз зараз переживає такий потужний підйом, якого не бачив останні двадцять років. З моєї точки зору, це і є справжнє відродження.

Втім, сам я просто роблю те, що люблю, і намагаюся не ставитися до цього надто серйозно. Саме тому в нашій концертній програмі присутні деякі кавер-версії, які балансують на межі банальності і виконувалися мільйони разів. Всі ці пісні — гігантські щаблі мого власного становлення, і мені дуже хотілося їх зіграти. Я просто прагну дбайливо зберігати оригінальні вокальні та гітарні мелодії, висловлюючи повагу первинним авторам.

Ми брали ці структури, додавали свій власний почерк і взагалі ні про що не переймалися. Музиканти моєї групи займаються цією музикою все своє свідоме життя, вони грають із самим Walter Trout, тож це справжні, кореневі блюзмени. А я отримую чудову можливість нанизувати свій фірмовий стиль поверх цієї залізобетонної основи, і це неймовірно весело.

Під час прослуховування концертного альбому стає очевидно, що ви отримували колосальне задоволення від туру. Чи варто фанатам чекати на нові блюзові релізи в майбутньому?

Прямо зараз мені доводиться лавірувати між щільним гастрольним графіком з Guns N' Roses та студійною роботою. У мене вже повністю готовий до релізу свіжий студійний альбом з моїм сольним проектом The Conspirators, який побачить світ на самому початку 2027 року. Одразу після цього я планую знайти вільне творче вікно, щоб засісти за створення ще однієї блюзової платівки. У мене на прикметі вже є кілька дуже крутих композицій, які я мрію переосмислити. Крім того, нам життєво необхідно привезти нашу блюзову програму в Європу, оскільки звідти надходить колосальний запит від відданих шанувальників.